Сергій Герасимчук – коментар для “Радіо Свобода”
Кожний уряд хотів би бути тим, який виборов для своїх громадян свободу вільного пересування в межах Європейського союзу, але в Україні нині існує небезпека нереалістичних очікувань, вважає експерт-міжнародник Сергій Герасимчук. Запровадження біометричних паспортів уряд планує розпочати від січня 2015 року, однак процес може посунутися на значно пізніші терміни, ніж розраховують українці. Це може статися тому, що ЄС буде побоюватися відчинити двері для громадян країни, де йде війна.
– Наскільки наблизять українців до Європи біометричні паспорти?
– По-перше, наскільки мені відомо, існують суто технічні обмеження. Зокрема, навіть коли у нас буде видане все обладнання і вестиметься робота з видання біометричних паспортів, то, за попередніми оцінками, впродовж першого року їх буде видано близько 200 тисяч, а попит буде значно більший.
Друге питання – це те, що біометричні паспорти, безумовно, стануть певним плюсом у візовому діалозі з ЄС. З іншого боку, ми вже зараз бачимо певні ускладнення в отриманні віз українцями, які пов’язані з українсько-російською війною і побоюваннями, в тому числі і сусідніх держав, що відсутність візового бар’єру призведе до того, що багато українців просто емігруватимуть до ЄС, в’їжджаючи туди без візи і залишаючись там, або у статусі нелегальних мігрантів, або прагнучи отримати статус біженця.
– Чи не створює уряд нереальних очікувань у своїх громадян? Тому що представники ЄС і посол ЄС в Україні говорив про те, що до кінця нинішнього року можна буде говорити про лібералізацію візового режиму. Вони не говорять про безвізовий режим. Чи не підміняють зараз у публічній дискусії ці два поняття?
– Є такий момент спекуляції. Власне, він присутній, гадаю, в усіх державах, які зараз ведуть візовий діалог із Європейським союзом. Тому що сказати про те, що завдяки нам громадяни отримали можливість вільного в’їзду до ЄС – це великий бонус і великий плюс до політичної карми. Спекуляції певною мірою є, проте говорити про те, що вони зовсім безпідставні, теж не можна. Уряд зробив чимало для того, щоб візовий режим був лібералізований. Власне кажучи, досвід Молдови показує, що лібералізація візового режиму, це річ, як кажуть наші польські друзі, «дуже пожиточна». Молдавани отримали вже зараз можливість їздити до Європейського союзу зі своїм біометричним паспортом без візи.
– Чому Європейський союз вимагає зараз від України цих біометричних паспортів? Адже не усі громадяни самого ЄС мають його? І тоді, коли робилася «біометрична паспортизація», так би мовити, Балтійських країн – ми розглянули досвід Латвії, – це відбувалося досить недавно.Ці паспорти були запроваджені головним чином для того, щоб громадяни Латвії могли їхати до США?
– Так, подекуди ЄС ставить вищі вимоги до держав-партнерів, ніж до самих членів Європейського союзу. Якщо пам’ять мені не зраджує, те саме стосується і антидискримінаційного законодавства. Наскільки мені відомо, вимоги до держав-партнерів були дещо вищими, ніж вимоги в рамках самого ЄС. Сам по собі європейський проект базується на тому, що ЄС, на відміну, скажімо, від США, є інноваційним геополітичним центром, сили якого базуються не на мілітарній потузі, не на тому, що називається «hard power», а на м’якішій і на нових технологіях, інноваціях, розвитку. І, можливо, саме тому ЄС ставить такі завищені вимоги до своїх партнерів з тим, щоб оточити себе поясом стабільності і безпеки, і з тим, щоб у майбутньому полегшити для держав-партнерів діалог про більш тісне співробітництво.
– Запровадження біометричних паспортів в Україні було пов’язане упродовж багатьох років із корупційними скандалами. З компанією ЄДАПС, яка вже нібито навіть надрукувала якусь першу партію тих паспортів. Потім вони були знищені. Потім ця справа була передана у відомство державної компанії Поліграфічного комбінату «Україна». Наскільки безпечно можуть почуватися українці, на Вашу думку, даючи свої біометричні дані, доручаючи їх державі?
– Безумовно, існують ризики, тому що ми певною мірою ділимося даними, які мають особистий характер і поширення яких може призвести до певних проблем. Проте я б не став звужувати це питання суто до української проблеми. Це проблема в тому числі і на рівні Євросоюзу. Тому що не секрет, що в ЄС фіксують випадки кібератак на бази даних, і навіть тут, у Європейському союзі, є певна проблема із захистом особистих даних. Навіть, якщо ми припустимо, що корупції не буде і бази даних не будуть продаватися, ніхто не застрахований від того, що вони не будуть викрадені або відкриті в незаконний спосіб.
– Це останній момент у тому, щоб українські громадяни змогли в’їжджати до країн Європейського союзу без віз? Чи ЄС може виставляти далі ще якісь додаткові вимоги? Особливо зараз, у цій ситуації, коли Україна не контролює частину свого кордону?
– Я можу лише сподіватися на те, що це буде останнім кроком. Наразі є політичні передумови для того, що це буде останнім кроком на шляху до лібералізації візового режиму.
– Коли Ви очікуєте, що він міг би настати?
– Розмови про те, що це буде початок 2015 року, занадто оптимістичні, але до грудня 2015 року – я сподіваюся. Якщо не станеться чогось такого екстраординарного ані в Україні, ані в Євросоюзі, ми можемо сподіватися на це.