Продовжуємо серію оглядів публікацій, які варті прочитання. Цього разу про співробітництво між учасниками тристороннього безпекового пакту AUKUS.
Статтю про це написали Джон Крістіансон, Шин Монаган та Ді Кук, а її стислий огляд підготував Єгор Валяренко.
Назва. Друга складова AUKUS: зміцнення потенціалу США, Сполученого Королівства та Австралії. (AUKUS Pillar Two: Advancing the Capabilities of the United States, United Kingdom, and Australia)
Автори. John Christianson, Sean Monaghan, and Di Cooke
Видання. Center for Strategic and Security Studies (CSIS)
Мова. Англійська
Посилання.
Огляд.
У той час, поки останніми тижнями значна частина інформаційного простору була сконцентрована на саміті НАТО у Вільнюсі та його наслідках, у Центрі стратегічних і міжнародних студій (CSIS) опублікували дослідження, присвячене співробітництву між учасниками тристороннього безпекового пакту AUKUS. Дослідники звернули увагу на те, що зазначений договір містить дві основні складові. Найбільший резонанс спричинила саме перша з них, суть якої полягала у контракті на постачання Австралії атомних підводних човнів. Тим часом друга складова договору не отримала такого розголосу та уваги з боку широкої громадськості. Її зміст стосується спільної розбудови оборонного потенціалу трьох держав-учасниць на фоні нових безпекових загроз. Окремо підкреслюється ключова роль сучасних технологій у довгостроковому протистоянні з КНР і можливість США та їхніх союзників отримати конкурентну перевагу завдяки втіленню цієї складової пакту.
Очікувані короткострокові досягнення
Однією з цілей другої складової AUKUS, досягнення якої очікується в найближчій перспективі, є збільшення взаємосумісності між державами-учасницями та сприяння у запровадженні окремих видів технологій у сфері безпеки та оборони. У цьому контексті автори дослідження виділяють розвиток засобів радіоелектронної боротьби. Сторони договору вже мають власні розробки за цим напрямом, проте ці проєкти, будучи аналогічними за своєю суттю, існують окремо та практично не перетинаються один з одним. Друга складова AUKUS має на меті сприяти інтеграції подібних проєктів та синтезу зусиль учасників договору для досягнення кращих результатів.
Іншою сферою, у якій може бути досягнуто швидких результатів в рамках AUKUS, є уніфікація підходів до управління та командування військами. Як і в попередньому випадку, у цій сфері в сторін вже наявні вагомі напрацювання, оскільки вони мають обширний досвід як спільних навчань, так і повноцінного бойового застосування підрозділів. Простір для покращення криється в розширенні такого співробітництва на більш чутливі сфери та узгодженні нових програм та проєктів розвитку між партнерами.
Довгострокові цілі
Основну довгострокову ціль другої складової AUKUS можна сформулювати, як поглиблену технологічну інтеграцію між сторонами-учасниками. Найбільш амбітний та очікуваний елемент цієї інтеграції – поглиблення співробітництва у сфері розвитку та застосування штучного інтелекту (ШІ) у секторі безпеки та оборони. Реалізація цієї цілі може сприяти значному пришвидшенню процесу прийняття рішень та загальному збільшенню оборонного потенціалу на полі бою.
Окрім того, розвиток цих технологій – це досі не пройдена стежка: ставлення до ШІ та підходи до його використання досі перебувають на етапі формування. Втілення цієї складової AUKUS має потенціал відкрити партнерам шлях до першості у цій сфері. У той же час це вимагатиме значних зусиль для встановлення результативного співробітництва, зокрема у контексті постійних консультацій та узгодження спільної політичної лінії у цьому напрямі. Серед дилемних питань найяскравіше виділяється потреба у пошуку балансу між неконтрольованим розвитком цих технологій, який може призвести до непередбачуваних наслідків, та накладенням обмежень на їхній розвиток, що може звузити простір для інновацій. На переконання авторів дослідження, співробітництво в рамках AUKUS може виступити в ролі каталізатора у цьому процесі.
Основні виклики на шляху до досягнення цілей
Автори виділяють кілька основних перепон, які постають на шляху до повноцінної реалізації цілей AUKUS. Основною з них є те, що багатонаціональне співробітництво в рамках угод, присвячених питанням безпеки та оборони часто відбувається не так жваво, як того очікують. Навіть попри високий рівень довіри та солідарності між партнерами, вони часто проявляють стриманість при зближенні у даних питаннях. Зокрема, побоювання викликає те, що поруч із можливостями для розвитку при тісному співробітництві також виникає ряд ризиків, пов’язаних серед іншого з можливими небажаними витоками інформації, розмиванням визначених пріоритетів, а також відмінностями між цілями окремих держав щодо розвитку їхнього власного потенціалу на противагу спільному розвитку союзників.
Окрім того, існують проблеми, пов’язані з налагодженням обміну інформацією щодо «чутливих» питань та надмірною засекреченістю певної частини даних. Процедури, яким слідують у ситуаціях, що включають в себе обмін такою інформацією, переважно є застарілими та малопристосованими до вимог сучасних технологій і форматів співробітництва. Вирішення цієї проблеми, знову-таки, вимагатиме напрацювання нових підходів, що сприятимуть співробітництву між союзниками, а не стримуватимуть його.
Аналогічною є ситуація з питаннями контролю за експортом технологій, на які дослідники звертають увагу як на третю основну перепону співробітництву в рамках AUKUS. Першочергово мова йде про надмірну забюрократизованість пов’язаних з цим процесів, яка змушує партнерів проходити довгий шлях узгодження та розгляду кожного окремого випадку, у якому їм потрібно провести обмін тим чи іншим видом технологій військового або подвійного призначення. Це у свою чергу сповільнює процес обміну технологіями та, відповідно, перешкоджає співробітництву. Союзникам необхідно адаптувати відповідні правила та законодавство до більш гнучких та оперативних потреб.
Таким чином, співробітництво в рамках другої складової угоди AUKUS стикається з рядом перепон на шляху до своєї реалізації, проте в разі якщо ці перепони вдасться подолати, держави-учасниці можуть отримати вагому конкурентну перевагу над своїми стратегічними конкурентами в довгостроковій перспективі, за чим варто уважно спостерігати й іншим акторам, які ризикують стати залученими у ці глобальні процеси.