Огляд знакових міжнародних подій “ПАНОРАМА МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ” за період 1 – 14 січня 2011 р.
Традиційно вважається, що те, як зустрінеш Новий рік, позначиться на тому, як він мине. Справедливо припустити, що те, якими подіями розпочинається Новий рік у міжнародних відносинах, позначиться і на порядку денному міжнародної системи впродовж усього року.
У цьому контексті можна сміливо стверджувати, що 2011 рік буде характеризуватися зміщенням регіональних акцентів та увагою до АТР. Адже саме до цього регіону прикута увага більшості світових ЗМІ у перші дні року.
Головним ньюзмейкером, безумовно, став міністр оборони США Роберт Гейтс, який цими днями здійснив турне державами Азії.
Найбільш визначальним став його візит до КНР та переговори з китайськими високопосадовцями. Перебіг переговорів ускладнював той факт, що у відносинах сторін від минулого року було чимало гострих моментів, пов’язаних, здебільшого, з тим, що торік Сполучені Штати, незважаючи на категоричні заперечення Пекіну, продали Тайваню озброєння. Вже традиційно Китай назвав такий крок Вашингтону «недружнім» і, відтак, завданням Гейтса було владнання «непорозумінь» між сторонами.
Результати візиту не можна оцінити однозначно – прориву переговори безумовно не принесли. Проте, певні зрушення намітилися. Скажімо США та КНР домовилися про формування спільної робочої групи, завданням якої буде підготовка переговорів між представниками генштабів двох держав та візиту начальника китайського генштабу до Вашингтону у першому півріччі 2011 р.
Не менш важливим і чутливим, у контексті подій минулого року, став візит Р. Гейтса до Японії. Зокрема, у ході візиту американський посадовець ставив собі за мету заохотити поглиблення співпраці між Японією та Південною Кореєю, а також посилення ролі Токіо у врегулюванні Північнокорейської кризи. Однак завдання Р. Гейтса ускладнювалося тим, що у відносинах Японії зі США зберігається «скелет у шафі», яким є перебування американської військової бази на території японського острова Окінава. Враховуючи згадану обставину, американський міністр оборони був змушений демонструвати високий рівень дипломатичності і зазначив, що США готові терпляче очікувати рішення політичних лідерів Японії щодо американського перебування на Окінаві. Він також зазначив, що США готові взяти до уваги інтереси та застереження жителів Окінави.
Щодо перебування у Сеулі, то там Р. Гейтс здебільшого спілкувався на тему кризи у відносинах між Північною та Південною Кореєю та шляхів її подолання.
Слід зауважити, що турне Р. Гейтса отримало чималий резонанс як у світових медіа так і на рівні лідерів держав регіону. Зокрема, переговори з КНР знайдуть своє продовження у ході запланованого на 18 – 21 січня 2011 р. державного візиту лідера КНР Ху Дзіньтао до США, де відбудуться його зустрічі із президентом Бараком Обамою, представниками американської адміністрації, членами Конгресу. Ключовою темою переговорів стане відновлення шестиcторонніх переговорів із питань ядерного роззброєння Північної Кореї.
Позначилися зусилля американської адміністрації і на відносинах Японія – Південна Корея. Зокрема, 9-10 січня 2011 року міністри оборони двох держав провели переговори щодо Північнокорейської ядерної програми і дійшли згоди щодо поглиблення співпраці із посилення оборонних спроможностей Південної Кореї, обміну розвідданими та взаємодопомоги у постачанні пального під час спільних миротворчих операцій.
Пожвавлення міжнародно-політичної активності у регіоні не залишилося поза увагою і основного її фігуранта – Північної Кореї. Зокрема, вже 14 січня 2011 року Північна Корея виразила обурення посиленням співпраці по лінії Токіо – Сеул. Речник Комуністичної партії Північної Кореї заявив, що переговори, які відбулися є ознакою «військової змови» і свідчать про “експансіоністські наміри Японії за зразком 1910-1945 рр.”
Певне пожвавлення відбулося і навколо ще однієї держави, яку вважають порушником режиму нерозповсюдження і яка також є предметом уваги американської адміністрації, – Ірану. Увагу до нього привернула держсекретар США Г. Клінтон, яка 10 січня 2011 р. заявила про те, що санкції США застосовані до цієї держави загальмували іранську ядерну програму. Щоправда, керівник зовнішньополітичного відомства Сполучених Штатів не стала деталізувати свого твердження, проте, замість неї, напередодні це зробила розвідка Ізраїлю, згідно даних якої Тегеран буде неспроможний виготовити ядерної бомби щонайменше до 2015 р.
Як і у випадку з Північною Кореєю активність американських посадовців не залишилася поза увагою фігурантів їх заяв. Зокрема, керівництво Ірану оголосило, що в разі провалу переговорів щодо ядерної програми Ірану, які заплановані наступного тижня у Стамбулі, Тегеран може взагалі відмовитися повертатися до переговорного процесу.
Таким чином початок 2011 року став стартом для нових ініціатив США із ядерного роззброєння, які водночас знайшли опір у Північної Кореї та Ірану. Можна припустити, що й далі впродовж року увага світової спільноти буде прикута до цих проблем.
Не менш важливими проблемами, що залишаються на порядку денному світової спільноти є й проблема т. зв. «заморожених конфліктів», зокрема, на теренах держав, що входили до складу СРСР. Активним учасником процесу врегулювання цих конфліктів прагне стати Литва, до якої 1 січня 2011 року перейшло головування у ОБСЄ. Вже наприкінці лютого заплановано візит спеціального предстаника ОБСЄ із заморожених конфліктів на період головування Литви в ОБСЄ Гедрюса Чекуоліса до Баку та Єревану, в ході якого ним, ймовірно, обговорюватиметься перспектива врегулювання Нагорно-карабаського конфлікту.
Примітно, що напередодні перших офіційних кроків Литви в якості головуючої в ОБСЄ держави, у Києві (до кінця січня 2011 р.) заплановано зустріч міністрів закордонних справ ОДЕР-ГУАМ (території трьох із чотирьох держав, що входять до цієї організації є місцем «заморожених конфліктів»). Можна припустити, що сторони спробують виробити спільну позицію, щодо спільних проблем та шляхів їх подолання, в тому числі і щодо врегулювання конфліктів.
Ймовірно це гостре питання підніматиметься і під час саміту Східного партнерства, запланованого на травень 2011 р., оскільки усі держави ОДЕР-ГУАМ входять і до складу цього об’єднання (особливої ваги цьому саміту надає той факт, що не виключена присутність на цьому заході держсекретаря США Г. Клінтон).
Тож із усією впевненістю можна сказати, що спроби врегулювання «заморожених конфліктів» будуть не менш важливими на регіональному рівні ніж ядерне роззброєння на глобальному.
Таким чином, можна припустити, що 2011 рік буде насиченим важливими міжнародними подіями та ініціативами, а також сповнений міжнародно-політичної інтриги. Ключовим гравцем, ймовірно, і надалі залишатимуться Сполучені Штати, а акценти міжнародних відносин зміщуватимуться у бік АТР, що наочно демонтруватиме спроби США закріпитися у ролі не лише трансатлантичного, але й впливового транстихоокеанського гравця.
Інформаційно-аналітичну панораму подій міжнародної політики за період 1 – 14 січня 2011 підготували експерти Групи стратегічних та безпекових студій