Огляд знакових міжнародних подій “ПАНОРАМА МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ” за період 9 – 15 квітня 2011 р.
О, Італія!, – о «Мама мія!»… Черговий європейський концерт, черговий кульбіт – Рим Берлусконі буде реконструюючи «добивати» те, що не знищили славні гуни… Культурний світ метушиться, мліє, обурюється, загалом – хоче сховатися у атмосферу «культурного шоку». ЮНЕСКО, мабуть, усім складом збирається у відставку (принаймні, з тим, щоб врятувати світовий шедевр у ЮНЕСКО мали б проявити твердість бодай-у-який спосіб). Однак, чи така то вже несподіванка? Сумніви – терзають, адже міжнародні, натівські та єесівські структури, незважаючи на спорадичні спалахи активності (як от оперативне засудження трагічних терактів у Мінську Радою Безпеки ООН) дедалі більше демонструють слабкість, відсутність солідарності, залежність від сваволі того чи іншого актора. Рішення про реконструкцію Колізею у цьому контексті лише символ-симптом, який характеризує епоху.
Варто зазначити, що тиждень який минає, продемонстрував світові чимало подібних символів слабкості, відсутності координації і браку солідарності. Місцем чи не найбільшої концентрації такого символізму стала Лівія, яку й досі лихоманить.
Щоб зарадити гострому конфлікту Міжнародна контактна група щодо Лівії провела перше засідання в столиці Катару, місті Доха, під спільним головуванням Катару та Британії і в присутності Генерального секретаря ООН Пан Ґі Муна. Видимість єдності було збережено і під час зустрічі, в якій взяли участь представники близько 40 країн та міжнародних організацій, Генсекретар ООН закликав міжнародну спільноту говорити щодо Лівії «одним голосом».
Проте, вже невдовзі суперечності, від яких застерігав держави світу Генсек ООН, почали гриміти з перших шпальт міжнародних видань. Передусім, не порозумілися щодо операції в Лівії члени НАТО. Як відомо, наразі лише шість із 28 членів НАТО – Франція, Великобританія, Канада, Данія, Норвегія та Бельгія – проводять авіаоперації в Лівії. Суперечки викликає і відсутність суголосності з питання постачання озброєнь повстанцям.
Виникають суперечності і серед держав ЄС, які не можуть порозумітися з приводу того, що робити з біженцями, які масово прибувають з Лівії до Італії та Мальти. Незважаючи на те, що обидві держави вже потерпають від цього, Європейська Комісія не готова до застосування «механізмів солідарності». Понад те, окремі члени ЄС критикують Італію за видачу біженцям тимчасових Шенгенських віз, які, мовляв, дозволяють втікачам занадто вільно пересуватися європейськими теренами.
Додає масла у вогонь те, що відсутність єдності серед традиційних союзників призводить до того, що пожвавлюються їх традиційні опоненти. Скажімо, авіаудари по Лівії засудили лідери БРІКС, а полковник Каддафі, то й взагалі висунув ультиматум з вимогами передати владу його синові, зберегти за ним почесну посаду і, звісно ж, дозволити лишитися у країні…
На такому тлі, невідомо, як сприймуть малозрозумілі і неоднозначні меседжі повстанці у інших «неспокійних» державах – як-от в Ємені, де у мітингах і маршах з вимогою відставки президента Алі Абдалли Салеха беруть участь десятки тисяч людей… – Сирії, де тисячі людей вийшли сьогодні на вулиці міст, вимагаючи реформ (близько 10 тисяч демонстрантів, вигукуючи гасла «свобода, свобода», взяли участь в акції в південному місті Дараа, що стало епіцентром протестного руху) та інших куточках світу.
А між тим, Російська Федерація, яка споглядає дезорганізованість Західного світу, помітно активізувалася. Передусім, у питаннях енергетики – приміром, під час прес-конференції у Москві віце-спікер Держдуми Росії, президент Російського газового товариства Валерій Язєв повідомив, що РФ не відмовиться від будівництва морської і сухопутної частин «Південного потоку» (у будівництві підводної частини готові взяти участь 4 енергетичних компанії – “Газпром”, Еni, Wintershall і EDF) і ухвалення всіх рішень за проектом йде за графіком, і пуск першої нитки намічено на осінь 2015 року.
Понад те, 17 березня глава Міністерства енергетики РФ Сергій Шматко на засіданні президії уряду РФ повідомив, що Міненерго Росії опрацьовує кілька морських альтернативних варіантів транспортування газу в рамках проекту “Південний потік”, а тим часом китайський лідер Ху Цзіньтао та президент Росії Дмитро Медведєв домовилися поширити співпрацю в галузі енергетики і планують побудову другого нафтогону з Росії до Китаю та низку інших енергетичних проектів.
Не менш активні російські очільники і у економічній галузі та інтеграційних проектах. Скажімо, у п’ятницю в Криму розпочалося сорок дев’яте засідання Економічної ради СНД. Під час засідання планується обговорення проекту угоди про зону вільної торгівлі з СНД, що має замінити більше 100 торгівельних договорів між сторонами та дозволить лібералізувати торгівлю на просторі співдружності.
Зрештою, у частині формування Митного союзу РФ проявляє гіперактивність – на Міжнародному інвестиційному бізнес-форумі держав – учасниць СНД перший заступник голови уряду Російської Федерації, співголова Економічної ради СНД Ігор Шувалов, скажімо, підкреслив, що Росія зрозуміла, що Україна не зацікавлена у приєднанні до Митного союзу Єдиного Економічного Простору з Росією, Білоруссю та Казахстаном і в майбутньому Україну може чекати ряд санкцій щодо експорту продукції аграрного сектору, промисловості та кондитерської продукції (на тлі цієї метушні навколо Митного Союзу якось менш помітними, хоча не менш значущими, видаються переговори про Зону вільної торгівлі між Південною Кореєю та ЄС та перспектива започаткування аналогічних переговорів між Японією та ЄС)…
Кінець-кінцем, посилюється і мілітарний потенціал Москви. Яскравим свідченням цьому є рішення Вірменії дозволити перебування російським військовим на своїй території (Гюмрі) до 2044 року, яке було ратифіковане вірменським парламентом 12 квітня. Москва та Єреван пішли на такий крок, незважаючи на те, що він, цілком очевидно, загальмує процес врегулювання Нагірно-карабаського конфлікту, викличе обурення Азербайджану і посилить острахи Грузії. Попри усе це, рішення ухвалено і зроблено це було з належним рівнем координації та без зайвих вагань…
Загалом, на тлі подій тижня, що минає, склалося враження, що традиційні євроатлантичні союзники та ЄС усіляко намагалися підкреслити власну слабкість, нескоординованість, нездатність до рішучих кроків. На противагу цьому, Російська Федерація демонструвала на всіх можливих напрямах (нехай, наразі, здебільшого у регіональному масштабі) власну силу, рішучість, готовність до рішучих і сильних ходів.
Час покаже, чи то була лиш видимість слабкості і лиш видимість сили, чи новий тривожний тренд у міжнародній політиці, який призведе до «руйнівної реконструкції» світового Колізею.
Огляд знакових міжнародних подій «ПАНОРАМА МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ» підготовлено експертами ГНДО «Група стратегічних та безпекових студій»