Продовжуємо ділитися оглядом цікавих та актуальних публікацій. Цього разу про те чи збільшаться шанси для реальної імплементації Мінських домовленостей, якщо Путін привселюдно заявить про наміри їх впроваджувати? Наскільки взагалі важливі публічні вислови “за мир”? У пошуках відповіді, рекомендуємо прочитати статтю докторів Мерілендського університету – Аліси Пророк та Денізи Джил, а її короткий огляд підготувала аналітик Групи СБС – Дарина Судачек
Назва статті: “Пусті балачки чи вартісні зобов’язання? Заяви лідерів та виконання мирних угод громадянської війни” (Cheap talk or costly commitment? Leader statements and the implementation of civil war peace agreements)
Автори, журнал: Alyssa K Prorok, Deniz Cil, Journal of Peace Research
Теги: війна, дипломатія, мир
Мова: англійська
Час прочитання: до 1 години
Посилання: https://bit.ly/3DIuDB3
Опис: Слова лідерів завжди мають політичну вагу, оскільки лідер не існує у вакуумі. Демократично обраний президент, спадкоємець трону, авторитарний диктатор – усі вони залежать від певної групи людей (виборців, політичної еліти, абощо). Їх слова створюють образ того, ким вони є і який їх план дій. Послідовність дій словам – це один із факторів, який сприяє довірі та росту підтримки. Відтак, публічні заяви – це важливі сигнали, які стають частиною репутації лідера. Пустими балачками можна вважати твердження у випадку, якщо (1) населення (або групи еліт) не тримають лідера підзвітним своїм діям, якщо (2) самі не підтримують виконання зобовʼязань, або якщо (3) присутня низька поінформованість щодо умов врегулювання та прогресу впровадження договорів, щоб визначити невиконання. Тоді жодні публічні заяви не можуть бути вартісними і, скоріше за все, виконуватись не будуть.
Публічна підтримка миру – це зобовʼязання, яке враховує велику кількість наявних факторів:
-
чи умови мирного договору легко реалізувати;
-
чи наявна особиста вигоди від впровадження;
-
чи відчутний тиск з боку міжнародних спонсорів;
-
чи середовище впровадження є низько ризикованим?
Авторки стверджують, що навіть у випадку високого ризику провалу мирного процесу, чи коли його імплементація є невзаємною, публічні заяви про мир “звʼязують руки” лідерам, які, створивши собі образ, мають його підтвердити. У такому випадку, сторона, що віддана миру, з більшою ймовірністю справді досягне успіху.
Щоб це довести, до уваги взяли усі громадянські конфлікти між 1989 та 2014 роком, після яких був процес імплементації мирних договорів. Впровадження мирних договорів розглядали по місяцях. Розбивка на коротші періоди часу дозволяє якісніше оцінити сам процес, оскільки імплементація враховує дуже широких спектр проблем і зміни умов. Відтак, базою для аналізу стали результати 3,263 місяців впровадження мирних договорів. Не зважаючи на те, що час від моменту підписання до повної дії одного договору міг тривати від 2 до 205 місяців, роль публічних заяв представника держави щодо впровадження мирного процесу, збільшувала вірогідність успіху на 15%, у той час, як аналогічна заява від лідера повстанців на цілих 67%.
Звісно, що повністю покластися на публічну заяву щодо підтримки миру не варто. І ми не радимо чекати “поки згинуть воріженьки як роса на сонці”, склавши руки. Однак результати дослідження доводять, що заяви такого роду можуть сприяти фінальному успіху, незважаючи на високі ризики впровадження чи несприятливі умови.