Продовжуємо серію оглядів публікацій, які варті прочитання. Цього разу про те, як Через посередництво соціальних мереж, відбувається мілітаризація приватних просторів користувачів. Статтю про це написав Грегорі Асмолов, а її стислий огляд підготувала аналітик Групи СБС Дарина Судачек.
Назва статті: “З дивану на передову: цифрове посередництво та одомашнення війни” (From sofa to frontline: The digital mediation and domestication of warfare)
Автори, журнал: Gregory Asmolov, Media, War & Conflict, 14(3), 342-365.
Теги: війна, цифровий мілітаризм, меми, Росія
Мова: англійська
Час прочитання: до 1 години
Посилання: https://kclpure.kcl.ac.uk/portal/files/146941054/1750635221989568.pdf
Опис: Якщо ви колись вподобали меми на воєнну тематику, дискутували із опонентами у коментарях про збройні конфлікти чи ставили прапорці держави на профільне фото, аби висловити підтримку країні під час військової агресії, то вітаю, феномен “одомашнення війни” стався і з вами. Через посередництво соціальних мереж, відбувається мілітаризація приватних просторів користувачів. Таким чином, «будь-хто, хто має підключення до Інтернету, може стати актором у війні». У статті автори намагаються пояснити те, як зміна природи війн перетоврює повсякденне життя людей, що знаходяться далеко за межами фактичного бою, і які наслідки має ситуація, коли війна стає частиною повсякденної практики.
“Цифрова мілітаризація” включає різні практики залучення користувачів, що дозволяють мобілізувати різноманітні ресурси цифрового натовпу для досягнення різних конфліктних цілей. Сюди входять участь у «хактивізмі», аналіз розвідки з відкритим кодом (OSINT), практики краудфандингу, які підтримують закупівлю військових боєприпасів, а також сприяння офлайн-діяльності, пов’язаної з конфліктом, від матеріально-технічної допомоги до фактичної участі у війні. Під час збройного конфлікту у Газі 2008-2009 роках, активно пиширювались хештеги із підтримкою тої чи іншої сторони, меми, селфі із різними закликами. Таким чином, люди зі всього світу стали частиною історії локального збройного конфлікту.
Особлива увагу у статті відводиться мемам, які, на думку, авторів, є важливою одиницею в авторитарних спільнотах. Зокрема, у російській інтернет-культурі, де користувачі намагаються уникнути цензури, використовуючи сатиру. Наприклад, у 2014 році поширеним став мем про “диванні війська”. Мова йде про іронічне зображення людей, які у мережі Інтернет захищають свою думку та позицію, порівнюючи себе із солдатами, а дискусію – із справжнім боєм. Аби дослідити вплив мемів про “диванні війська” на повсякденність, автори статті проаналізували 212 зображень, зібраних у 2018 році. Тематичний аналіз включав кілька змінних:
-
тип об’єкта, що підлягає мілітаризації (наприклад, меблі або електронні пристрої);
-
розташування (дія у кімнаті/зовні);
-
тип, розташування та роль меблів;
-
характер процесу, пов’язаного з мілітаризацією, і вид діяльностіі;
-
властивості, пов’язані з особою (стать, вік, місце проживання та діяльність);
-
роль тексту (описова, патріотична чи критична);
-
і критична функція мему (чи має він якесь явне повідомлення, яке критикує практику).
Результат аналізу показав, що центральною функцією мемів було створення нової ідентичності “диванного воїна”, який міг отримати не тільки спеціальні значки за свою участь у “боях”, а і певний ранг чи рейтинг. Ця ідентичність стала частиною патріотичних дискурсів. Окрім того, ліжко в спальні та диван, як простори, що пов’язані з безпекою, інтимними стосунками та відпочинком, стали асоціюватись із маскулінністю. У цьому сенсі цифрові можливості, які дозволяють брати участь у війні, пов’язані з подальшою мілітаризацією внутрішнього простору, посилили гендерну асиметрію, адже жінки були повністю виключені з візуального уявлення «диванних військ».
Таким чином, “диванна війна” стала і як практика цифрово-опосередкованої участі в конфліктах, і як дискурсивна конструкція, яка формує ідентичність та спільноти тих, хто бере участь у конфліктах.